Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лютувати

Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТУВАТИ"
Баламутний, -а, -е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостяхъ), то же, что и каламутний. 2) Непокойный, тревожащій.
Белькотун, -на, м. Лепетунъ, болтунъ.
Витлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витліти, -лію, -єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.
Відпрошувати, -шую, -єш, сов. в. відпросити, -шу, -сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. І. 60.
Кованка, -ки, ж. Кованье. Кованка коней одна що стоїть.
Оситняг, -гу, м. Растеніе = осітняг. Ум. оситняжок. ЗЮЗО. І. 172.
Перехочливий, -а, -е. Прихотливый, капризный. Багацтво — перехочлива річ: от наш батько був багатий, а ми бідні стали. Пятигор. окр.
Польщачка, -ки, ж. Такъ въ Херс. губ. называютъ крестьянку изъ Подольск. или Кіев. г.
Почукати, -каю, -єш, гл. Позабавить дитя, подбрасывая его на рукѣ.
Роєчок, -чка, м. Ум. отъ рій.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.