Глип! меж., выражающее раскрываніе глазъ, взглядъ. А в церкву як увійду, то тільки глип-глип на мене; очі тії як стріли проймають.
Гу́сла и гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде.
Моско́вщина, -ни, ж. 1) = московство. Московщина вкупі з францущиною прибивали його (українське слово) к землі. 2) Московщина. Cм. москівщина.
Подаруватися, -ру́ємося, -єтеся, гл. Простить другъ друга. Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось.
Поперекручуватися, -чуємося, -єтеся, гл. То-же, что и перекрутитися, но во множествѣ.
Родиня, -ні, ж. = родина. Обсіла ж мене чужина, все Іванкова родиня.
Срака, -ки, ж. Задница.
Углиб нар. Въ глубину.
Цара, -ри, ж. Чужая сторона. Блукає царами.
