Без'язикий, -а, -е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Дружки без'язикі. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої.
Білявий, -а, -е. Бѣлокурый, блондинъ. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Ум. білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює.
Дріма́тися, -ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Дрімається мені.
Зазубе́лити, -лю, -лиш, гл. Взнуздать.
Засліди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Запачкать слѣдами (грязной обуви).
Осуд, -ду, м. Осужденіе. Приймуть ще тяжчий осуд.
Перебунтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Прекратить бунтъ.
Підможка, -ки, ж. = підмога. Усе думала, що він своїм коханням мені на життя підможку дасть.
Повага, -ги, ж. 1) Уваженіе, честь. Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганнусю жінку. Старець старцем, а повагу любить. 2) Важность, значеніе. Двір перейди тихо, у вічі глянь з повагою. 3) Рѣшимость. Як би він не мав поваги, щоб підпалить і мене не підцькував, то не було б і пожежі.
Похит, -ту, м. Качанье, раскачиванье. Одним похитом вивернув з землі кілок.
