Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

маючий

Маю́чий, -а, -е. Состоятельный, зажиточный. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 414.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАЮЧИЙ"
Вужів, -жева, -ве Ужу принадлежащій.
Заплига́ти, -гаю, -єш, гл. Запрыгать.
Застеля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. застели́ти, -лю́, -леш, гл. = застилати, заслати. Достала скатірку, стіл застеляє. МВ. ІІ. 20. Білу постіль застелю. Чуб. V. 48.
Корчій, -чія, м. Судороги.
Малиня́к, -ку, м. = малинівка.
Пірник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Ревучий, -а, -е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.
Рибачити, -чу, -чиш, гл. = рибалчити. Вх. Зн. 59.
Спомогти Cм. спомагати.
Тмастий, -а, -е. Темноцвѣтный? Левч. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.