Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воша, -ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Го́ряний, -а, -е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то.... Дещо.
Грошшя́, -шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного. Чуб. III. 271.
Доле́жати, -ся. Cм. долежувати, -ся.
Жмак, -ка, м. Охапка, пучекъ. Дай, хлопче, жмак сіна коневі. Жмако́м, жмачко́м. Въ скомканномъ видѣ. Жмачком кинув одежу. Черк. у. Жмачком не зв'язуй. Черк. у.
Кирпа, -пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. Н. П. 353. 2) = кирпатий. Ум. кирпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Похмелити, -ся. Cм. похмеляти, -ся.
Приїзджий, -а, -е. Пріѣзжій. Ном. № 2528.
Притика, -ки, ж. 1) Колышекъ, палка, прикрѣпляющая ярмо къ дышлу. Рудч. Чп. 34. Чуб. VII. 402. Рудч. Чп. 250. Як вихватить дід із воза велику притику. Мет. 472. 2) притики дава́ти. Задѣвать кого. О. 1862. VIII. 11. Ум. прити́чка.
Сільський, -а, -е. Сельскій. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1313.