Анта́ба, -би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
Вершій, -шія, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг.
Гвор, -ра, м. Клинья въ штанахъ.
Гойниця, -ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.
Дока́чувати, -чую, -єш, сов. в. докача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Докатывать, докатать бѣлье.
До́ма Ii нар. Дома. Чом не хочеш ти робити і дома сидіти? Батько й мати поїхали до родичів..., дома зосталися хлопці.
Слухати, -хаю, -єш, гл.
1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ.
2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати.
Топірчик, -ка, м.
1) Ум. отъ топір.
2) мн. Раст. a) Viola tricolor. б) Viola declinata.
Уділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка.
Учасне нар. = учасно. Ян посієш учасне, то будеш мав хліб.