Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мигунець

Мигуне́ць, -нця, м. Падающая звѣзда.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 422.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГУНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИГУНЕЦЬ"
Безушча, -ча́ти, с. Горшечокъ съ оторваннымъ ухомъ. Вх. Зн. 30.
Дохну́ти 2, -ну́, -не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало. Черниг. г.
Замазу́рити, -рю, -риш, гл. Запачкать.
Каламанка, -ки, ж. Презрительно: водка. Вх. Зн. 23.
Ми́льний, -а, -е. 1) Ошибочный. Мильна твоя думка. Зведіть його на мильну дорогу. КС. 1883. III. 546. 2) Сѣрый. Були й свити простого уразівського і мильного сукна. Кв. І. 137. Мильна свита.
Печатка, -ки, ж. Ум. отъ печать.
Пошкалубати, -ба́ю, -єш, гл. = поколупати.
Рибачити, -чу, -чиш, гл. = рибалчити. Вх. Зн. 59.
Сікарь, -ря, м. Производящій порку, сѣкущій. Підпроси сікаря..., щоб не дуже бив. О. 1862. V. III. 18.
Удурні нар. Попусту, понапрасну. Тільки гроші вдурні пропали.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИГУНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.