Гарцювання, -ня, с.
1) Скачка на лошадяхъ, рыстаніе, гарцованіе.
2) Бѣганье, скачки, шалости.
3) Пляска усердная.
Зави́лювання, -ня, с. Заискиваніе, виляніе около чего нибудь.
Заграни́чити, -чу, -чиш, гл. Опредѣлить, указать границу.
Запізва́ти, -зву́, -веш, гл. Привлечь къ суду. Запізвав мене Степан.
Згрузи́ти, -жу́, -ви́ш, гл. — доро́гу. Размокшую отъ дождя дорогу испортить ѣздой, ходьбой. Так згрузять дорогу, що треба бичувать, щоб витягти воза.
Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.
Оказія, -зії, ж. 1) Случай, особый случай; происшествіе; необычайное событіе, несчастное происшествіе. Що за оказія? — мов не то село стало. Хиба оказія яка, то купе горівки, а то й не кажи. Справедливе небо не синє, а червоне; як коли, до воно росчиняється, тільки на яку небудь оказію: на войну або на помірок, або на голод. Лава тріщить — на оказію в хаті. 2) Съ измѣн. удар.: Оказія. У Мкр. употребл. въ знач.: предвѣщаніе. По поводу сороки, предвѣщавшей вдовѣ гостей-сватовъ, говорится, что она Оказію на господі про талан свій має. 3) Съ тѣмъ же удар., что и 2. Сѣверное сіяніе (какъ предвѣщающее необычайное событіе?)
Почережно нар. Поочередно. Цілу зіму сіно почережно стережемо.
Пукти, -кну, -неш, гл. = пукнути. Пукла шибка. Пукли обручі на бочці.
Хрьокати, -каю, -єш, гл. = хрокати.
