Гаразд Ii, -ду, м.
1) Добро, счастье, благополучіе. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Живуть собі люде у добрі та в гаразді.
2) гаразди = достатки.
3) на гаразд. Къ добру, кстати. Чи буде це на гаразд?
Їздун, -на́, м. Ѣздокъ. А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, — як який їздун.
Охват, -ту, м. Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ.
Помисел, слу, м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись... то я того і в помислі не мав. Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять.
Помутити, -чу́, -тиш, гл. = скаламутити.
Сердак, -ка, м. Верхнее теплое суконное платье галицкихъ крестьянъ, расшитое шнурками.
Скорити, -рю́, -ри́ш, гл. Покорить.
Слинявий, -а, -е. Слюнявый. Який дідок слинявіш, а всі його цілують.
Стішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)!
Шинар, -ра, м. см. цапар.
