Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жура́т, -та, м. Судья. Угор.
Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... — Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113.
Оп'янятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оп'янитися, -ню́ся, -нишся, гл. Напиваться, напиться пьянымъ. Оце оп'янивсь уже. О. 1862. VI. 34.
Позаплішувати 2, -шую, -єш, гл. То же, что и заплішити, но во множествѣ.
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.
Професорство, -ва, с. Профессорство. Желех.
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Слуп, -па, м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. Ум. слупе́ць, слупик, слупчик.
Халасати, -саю, -єш, гл. = хавкати і. Желех.
Церква, -ви, ж. Церковь. Козацька церква невеличка стоїть з похиленим хрестом. Шевч. 407. Ум. церківка, церківця, це́рквочка, церковочка. Ном. №4691. Чуб. V. 113. В церківку ввійшла. Г. Барв. 542. На горбочку притулилась убогенька церківця. Г. Барв. 136.