Виторопитися, -плюся, -пишся, гл. Вытаращить глаза.

Відвічно нар. Отъ вѣка, вѣчно.

Дерзки́й, -а́, -е́. Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у.

Запикну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = запикатися. Він не запикнеться. Н. Вол. у.

Каптурок, -рка, м. Ум. отъ каптур.

Кривий, -а́, -е́ 1) Кривой, искривленный. Кум красно говорить, але кривий писок має. Ном. № 2982. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Хромой. Усім подав вечеряти, а одному старому кривому вовкові нічого було дати. Чуб. І. 51. 3) Ложный, неправый. В моїх словах не знайдете лукавства, я знаю й сам, що просте, що кривее. K. Іов. 15. 4) криве слово. Противорѣчіе кому. Так уже її поважали, що, мовляв, і кривого слова боялись. Сим. 229. 5) кривим оком поглядати. Косо смотрѣть. На козацьку Україну кривим оком поглядали. Макс. 6) кривий танець. Весенняя хороводная игра. Чуб. III. 32. О. 1861. XI. Свид. 40. 7) криве зілля. Раст. Polygonum bistorta. Шух. І. 22. Ум. кривенький, криве́сенький, кривісінький. Така... гарна, тільки трошки кривенька. Рудч. Ск. II. 33. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.

Крутій, -тія, м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі. Н. Вол. у.

Палубчастий, -а, -е. О возѣ: крытый. Віз критий, палубчастий. МВ. ІІ. 198.

Позаломлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Заломиться (во множествѣ).

Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.