Виходитися 2, -диться, сов. в. вийтися, -деться, гл. безл.
1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ґанок.
2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося.
Козиритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться.
2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться.
Луза́н, -на, м. Орѣхъ, который самъ вылущивается. Ум. лузане́ць.
Напля́мкати, -каю, -єш, гл. Начавкать.
Підмовляння, -ня, с. Подговоръ, подущеніе. Багатились підмовлянням на перелюб люду.
Послати I, -ся. Cм. посилати, -ся.
Просвітлий, -а, -е. Свѣтлый, радостный, веселый, отрадный. Не маю просвітлої години. Був я в чужій стороні, — нема роду при мені, а ні роду, ні родини, ні просвітлої години.
Прохолоджати, -джаю, -єш и прохолоджувати, -джую, -єш, сов. в. прохолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. Я тебе прохоложу трохи. Нехай Лазарь прохолодить язик мій.
Це. Cм. Се.
Шувар, -ру, м. Раст. Acorus colamus. Бодай тая річка шуваром заросла, що мене молодого в чужий край занесла. Де ж ти, бурлак, забавився, по коліна заросився? Облогами за волами, а шуваром за товаром.