Вилазити 2, -жу, -зиш, сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Кривда людськая боком вилазить. Кричить, аж з шкури вилазить. Не так скоро лихо вилке, як улізе.
2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Виліз дружба на липу.
3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила.
Гості́вство, -ва, с. = Гостювання.
Ді́лечко, -ка, с. Ум. отъ ді́ло.
Дрисля́чий, -а, -е. Относящійся къ поносу.
Жда́ники, -ків, м. мн. = жданки.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи.
Понашарпувати, -пую, -єш, гл. Надергать, натеребить (во множествѣ).
Потайки нар. = потай.
Росколихати, -ся. Cм. росколихувати, -ся.
Сушник, -ка, м.
1) Усохшія вѣтви на деревѣ.
2) Усохшая часть сада, лѣса.
