Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арда́ль, -лі, ж. Трансильванія. Федьк. І. Слово отъ изд. XV.
Варійка, -ки, ж. Маленькій горшочекъ. Нѣжин. у.
Гливий, -а, -е. О масти: сѣро-желтый, черно-желтый. Вх. Пч. І. 14. Гливий кінь. Н. Вол. у.
Глушець, -шця, м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.
Квітувати, -ту́ю, -єш, гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.
Ле́петень, -тня, м. Болтунъ. Лепетень лепече, а дурень слухає. Чуб. І. 262.
Поперегнивати, -ваємо, -єте, гл. То-же, что и перегнити, но во множествѣ.
Приказувати, -вую, -єш, сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.
Татусь, татусьо, -ся, м. ласк. отъ тато.
Цеха, -хи, ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. К. XII. 27. Ум. цешка. Черниг. г.