Гав III, -ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий.
Гаска, -ки, ж. Молотокъ для разбиванія кусковъ соли вываренной на солеваренныхъ сковородахъ.
Заплига́ти, -гаю, -єш, гл. Запрыгать.
Кобилина, -ни, ж. Конина, кобылье мясо. Ікавко-ікавко, де була? — У Київі. — Що їла? — Кобилину. — Де діла? — Покинула.
Кульга, ги́, м. Хромой, безногій человѣкъ.
Набро́джувати, -джую, -єш, сов. в. набрести, -ду́, -де́ш, гл. Попадать, попасть, наталкиваться, натолкнуться, набрести. Дайте мені набрести на стежку. Брели вони то... межами, то суголовами, як набрели купу того. Набрела я й хатку таку, що наймалась. Коли це набрели цигана, — веде пару коней.
Простий, -а, -е. 1) Простой. Простий люд. Хто таки, простий чоловік, дається в знаки.
2) Прямой. Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги. Я знаю сам, що просте, що кривее.
3) Прямой, искренній. Десь Бог мене покарав, — лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу.
Спогад, -ду, м. Воспоминаніе. Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду.
Тяти, тну, тнеш, гл.
1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти.
2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні?
3) Кусать, жалить. Тяли комарі.
4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть.
Хованка, -ки, ж.
1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде.