Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

боярчик

Боярчик, -ка, м. = боярин 2. Буває два або й три боярчики, бо часом іде й третій, що зветься «писарь», що записує кватеру для молодого. На другий день, у неділю, як ідуть до шлюбу, він бував хорунжим. О. 1862. IV. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 91.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОЯРЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОЯРЧИК"
Важення, -ня, с. Взвѣшиваніе. Желех.
Вередій, -дія, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха юдина! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.
Горо́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.
Горща́, -ща́ти, с. Горшочекъ. Щоб я не ходила по селі з горщатком. Чуб. V. 1105. Скида́ти горща́. Ставить сухія банки. Ум. Горща́тко.
Набарложи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Належаться въ грязи (о свиньѣ).
Покорм, -му, м. Молоко матери (женщины, самки). Рудч. Ск. І. 135. Мати занедужала, і в неї не стало покорму. Стор. МПр. 29.
Попіл, -лу, м. Пепелъ, зола. на попіл побити. Разбить на мельчайшія части. Той кінь такий здоровенний камінь на попіл побив. Мнж. 8. Ум. попілець. Рудч. Ск. II. 109.
Рєзка, -ки, ж. Родъ гуцульской орнаментики при украшеніи одежды, въ рѣзьбѣ. Шух. І. 128, 303.
Росплітати, -та́ю, -єш, сов. в. росплести, -ту, -теш, гл. Расплетать, расплесть. Росла коса до пояса — ні росплести, ні росчесати. Чуб. V. 549.
Хвощ, -ща, м. Раст. а) = хвоїщ а). ЗЮЗО. I. 121. б)зі́мній = хвоїщ б). ЗЮЗО. I. 121.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОЯРЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.