Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Старий уже був дуже дідуган той Грива. Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Зага́йка, -ки, ж. Замедленіе.
Заслужени́на, -ни, ж. = заслуга 2.
Карапудитись, -джуся, -дишся, гл. = харапудитися.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Озія, -зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Ув. озії́ще, озія́ка. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко.
Показний, -а́, -е́ Видный, представительный. Таке не показне: ні з очей, ні з плечей. Одначе він з себе дуже показний, здоровий.
Прядочка, -ки, ж. Ум. отъ прядка.
Ропнути, -ну, -неш, гл. Перднуть. Старість — не радість: що кашлянеш, то й ропнеш.
