Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наричити

Нари́чити, -чу, -чиш, гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 515.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРИЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРИЧИТИ"
Безвідний, -а, -е. Безводный. Хиба росте папірус уз болото і рогоза в безбідній суші? К. Іов. 18. Побило мене в полі три недолі: перва доля безхлібна, друга доля безвідна. АД. I. 111.
Вб..., вв..., вг... Cм. уб..., Ув..., уг...
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.
Емблемува́ти, -му́ю, -єш, гл. Изображать въ видѣ эмблемы, символически. Коли вже емблемувати Росію.... К. XII. 33.
Клопотня, -ні́, ж. Хлопоты. Не думаючи прогнівити Бога, перемішував слова молитви з хазяйською клопотнею. Левиц. І. 246.
Мрі́йник, -ка, м. Мечтатель. Желех.
На́ростень, -тня, м. 1) Наростъ. Звенигор. у. Вас. 157. 2) Мозоль. Наростня просто не можна зрізати, а треба перше роспарити, до він і вилізе. Подольск. г.
Повірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.
Стадарка, -ки, ж. = стадарня. Шух. І. 185.
Фаґівник, -ка, м. Сапожничій инструментъ для скобленія кожи. Вх. Зн. 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРИЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.