Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наріжниці

Нарі́жниці, -ниць, ж. мн. 1) = наріжник 1. Чуб. VII. 378. 2) Снопы, которые кладутъ на углахъ крыши.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 516.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРІЖНИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРІЖНИЦІ"
Будників, -кова, -ве Принадлежащій работнику на поташномъ заводѣ.
Гомону́ха, -хи, ж. Говорунья. Ішла баба гомонуха. Ном. № 12522.
Зранити, -ню, -ниш, гл. Изранить.
Переполуднати, -наю, -єш и переполуднувати, -ную, -єш, гл. Пополдничать. Піти й собі переполуднувать. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Підсаківка, -ки, ж. = підсака. Вх. Пч. II. 23.
Підспівач, -ча, м. 1) Подпѣвающій. Плохой поэтъ, подражатель. К. (Желех.).
Погоддя, -дя, с. Благопріятное время.
Поярок, -рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ. Зміев. у. Черниг. у.
Тамка, тамки, тамкива, нар. Ум. отъ там.
Чикати, -каю, -єш, гл. 1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. Сорока чикат. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРІЖНИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.