Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гитина, -ни, ж. 1) = гита. Сумск. у. 2) = колотвиця. Вх. Зн. 27.
Зв'язки́й, -а, -е. Вяжущій. Галун зв'язкий. Волч. у. (Лободовск.).
Зломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) Нарушить. Не зломлю... закону. Г. Барв. 95.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Лапик, -ка, м. Въ загадкѣ: листь капусты. Лапик на лапику, а й голки не було. Ном. стр. 296, № 186.
Обвідьмитися, -млюся, -мишся, гл. Сдѣлаться вѣдьмой, колдуномъ.
Повикінчувати, -чую, -єш, гл. Окончить многое.
Скудрявіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться кудрявымъ. Сосенко моя кудрявая, чом ти рано скудрявіла? Чуб. V. 589.
Струїти, -рую, -їш, гл. Отравить. В вівторок рано зілля варила, а в середу Гриця струїла. Чуб. V. 429.
Ущикнути, -ну, -неш, гл. Ущемить, прищемить. Дверьми вщипнув. Мнж. 177.