Вертіж, -жа, м. Мѣсто сверленія.
Винниченко, -ка, м. Сынъ винокура.
Вівсяник, -ка, м. 1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. 2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м'якинники, пазили гречаникам: «сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду» (вовки, свиня, собаки, люде, коні).
Волоцюга, -ги, об. Бродяга. Всесвітня волоцюга. Ум. волоцюжка. Ув. волоцюжище.
Горо́жа, -жі, ж. Ограда, огорожа.
Гребе́ць, -бця́, м. 1) Работникъ, сгребающій сѣно. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. 2) Гребецъ, лодочникъ. Ум. Гре́бчик. Пішла заміж за гребця, за гребчика молодця.
Иншакий, -а, -е. = инакий.
Їжаковий, -а, -е. Ежовый. Їжаковим салом треба мазати, так і погоїться.
Типичний, -а, -е. Типическій. Обличчє.... типичне українське.
Шовчина, -ни, ж. Шелковая нитка, шелковина. Ум. шовчи́нка.