Будячина, -ну, ж. = будяк.
Власть, -ти, ж. Власть. Божа власть, — що схоче, те й дасть. Ой живу я, живу під Божою властю.
Зажо́вклий, -а, -е. Пожелтѣвшій. Де-не-де зазеленіє бліде зажовкле стебло. Бліда та зажовкла, наче зав'яла квітка.
За́ймань, -ні, ж. 1) = займанщина. По займані, пліндровині шляхетській живе народ. Була у нас у займані на Галах береза суховерха... Чия вона? Нічия, так як сама займань — громадська. 2) у за́ймані бу́ти. О домашнихъ животныхъ: быть заарестованными послѣ поимки на потравѣ. Кабан твій у займані, викупи, то й візьмеш! Вже наші телята два дні в займані у Кисляка: у житі ка' піймав.
Заме́лювати, -люю, -єш, гл. Закатываться; сходить въ сторону. Сани замелюють. Женці почали замелювати з правого боку, та й поламали постать.
Маці́цький Cм. маціненький.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха.
Співочка, -ки, ж. Ум. отъ співа, но встрѣчено только въ значен.: пѣвунья. Всякі співочки співають, сидячи, або літаючи, кожна своїм голосочком; там, під вітою сидить соловейко....
Товстий, -а, -е. 1) Толстый. Дочка товста. Живіт товстий, а лоб пустий. Деревце те не товстеє. Сорочка товста. 2) Грубый, низкій (о голосѣ). А змія приходить до бережка та вп'ять кличе товстим голосом. 3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. 5) Жирный. Товстий сир. Ум. товстенький, товстесенький.
Учувати, -ваю, -єш, сов. в. учути, учую, -єш, гл. Слышать, услышать, разслышать. Пусти уха меже люде, то чимало учуєш. Вовк не вчув, що він сказав. G. Чи ти чула, моя ненько, чи ти не вчувала, що я в тебе під віконцем нічку ночувала?