Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гарнісінько нар. Очень хорошо, очень красиво. Господи, як гарнісінько та веселісінько було. О. 1862. IX. ІІІ.
Долуба́тися, -баюся, -єшся, гл. = довбатися, длубатися.
Зго́нини, зго́нин, ж. мн. Части колосьевъ и соломы, падающіе вмѣстѣ съ зерномъ при вѣяніи послѣдняго, сметаемые обыкновенно метлой. Зганяй бо мерщі з зерна оті згонини, не спи. Брацл. у.
Коління, -ня, с. соб. Колѣни. На коління падають, владиці Богу честь дають. Чуб.
Полізти, -зу, -зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Рудч. Ск. II. 18. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Грин. І. 197. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло. Харьк. г.
Полудуватий, -а, -е. Съ бѣльмомъ на глазу. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Роз'ятрювати, -рюю, -єш, сов. в. роз'ятрити, -рю, -риш, гл. Растрявлять, растравить. Розятрити рану. Розмова з Василем роз'ятрила старе серце, старі рани. Левиц. І. 8.
Скарбувати, -бу́ю, -єш, гл. Собирать сокровища. Скарбує для себе, а не в Бога багатіє. Єв. Л. ХП. 21.
Спиняка, -ки, ж. Ув. отъ спина. Спичка в ніс, болячка в спиняку, поздоровляю, як скажену собаку. Ном. № 372.
Цуговий, -а, -е. О лошади: годный для запряжки въ коляску. Цугові коні. Св. Л. 51.