Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
Золотохвилій, -я, -є. Съ золотыми волнами. Лани золотохвилі.
Настягатися, -га́юся, -єшся, гл.
1) Набраться съ нѣкоторымъ затрудненіемъ (о многомъ). Настягалося рублів на кільки грошей.
2) Насобирать, набрать (многое и съ трудомъ). Ви тут з матір'ю то сим, то тим боком настягаєтесь на зіму.
3) Насобираться, сойтись (о людяхъ). Як де лучиться весілля, чи празник, чи що, то гостей настягається, що й голці не впасти.
Начальницький, -а, -е. Начальниковъ, начальническій.
Офіція, -ції, ж. Служба. Не хазяйнував він, а терся по офіціях: то за писаря був у скарбу, то коло винниці, то за підлісничого був.
Позагальмовувати, -вую, -єш, гл. Затормозить (во множествѣ).
Понароблювати, -люю, -єш, гл. = понаробляти. Справді аж сором і гріх, що там (у церкві) понароблювали прокляті сичі.
Потому нар.
1) = потім 1. Я потому піду. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна.
2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому.
Ростепірчувати, -чую, -єш, сов. в. ростепірчити, -чу, -чиш, гл. 1) Растопыривать, растопырить. Ростепірчила пальці та й показує. Новомоск. 2) Растормошить. Трошки ростепірчила я вузлик і бачила, що там гроші.
Хрупка, -ки, ж. Хрящъ, маленькая косточка (въ тѣлѣ).
