Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Вуста, вуст, мн. см. уста.
Зупинка, -ки, ж.
1) Остановка.
2) Знакъ препинанія.
Кардований, -а, -е. = кордований. Ой увидів би ти мої красні строї: кардовані чижми землицю точ'ят, ройова сукня тереми зміта'т.
Квіточка, -ки, ж. Ум. отъ квітка.
Кізь-кізь! меж. Зовъ козъ.
Одержування, -ня, с.
1) Полученіе.
2) Владѣніе чѣмъ, обладаніе.
Псалтирний, -а, -е. Псалтырный. Псалтирні вірші. На струнах псалтирних заграю.
Роскепкуватися, -куюся, -єшся, гл. Приняться за насмѣшки.
Стейка, -ки, ж. Въ выраженіи: ні сте́йки, ні гейки, — т. е. не стоитъ и не идетъ, нѣчто подобное русск. выраженію: ни взадъ, ни впередъ.
