Верклюг, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклюгом, вдоль котораго двигается берфела (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфели проходить въ отверстіе верклюга и поддерживается въ немъ чопом — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфели, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклюга и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Cм. вертлюг.
Вечерішний, -а, -е. = вечірній. Вечерішне молоко.
Наспа, -пи, ж. Количество сыпучаго тѣла, насыпанное сверхъ мѣры. З наспою. Съ верхомъ. Брав у-щерть, а віддав з наспою.
Обміняння, -ня, с. Обмѣнъ. Пав'яний вінець до вінчання, срібний перстінь до обміняних.
Повіз 1, -возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом.
Поганити, -ню, -ниш, гл. Гадить, осквернять. Одна паршива овечка усю отару поганить. Чор-зна-що — щоб і посудини не поганило.
Покропляти, -ля́ю, -єш, сов. в. покропити, -плю, -пиш, гл.
1) Окроплять, окропить. Покропили домовину святою водою. Тим ув обох бідах в кишені аж гуло, не так то густо дощ із рогу золотого їх покропляв.
2) Вспрыскивать, вспрыснуть, выпить по случаю чего. Ми покропили твій прихід.
Промінистий, -а, -е. Лучистый; лучезарный.
Струпіти, -пію, -єш, гл. Покрываться струпьями.
Сходистий, -а, -е. Покатистый.
