Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Нераненько нар. Ум. отъ нерано.
Нізвідкіля нар. Неоткуда. Ном. нізвідкіля сподіватись грошей великих. К. (О. 1862. III. 23).
Оцвенок, -нка, м. Кусокъ, обрубокъ (дерева, желѣза). Мнж. 188.
Перевалювати, -люю, -єш, сов. в. перевалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Переваливаться, перевалиться. 2) Переталкивать, перетолочь слишкомъ сукно на сукновальнѣ. Харьк.
Підскакувати, -кую, -єш, сов. в. підскочити, -чу, -чиш, гл. 1) Подскакивать, подскочить вверхъ, подпрыгивать, подпрыгнуть. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406. 2) Подскакивать, подскочить къ чему, кому. Рудч. Ск. II. 175.
Поярмачити, -чу, -чиш, гл. = поярмаркувати. Вх. Уг. 262.
Роздір, -дору, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ. Вх. Лем. 462.
Сякання, -ня, с. Сморканіе.
Чирянка, -ки, ж. 1) = чирка. Вх. Пч. II. 8. 2) = чиранка. Вх. Пч. II. 8.