Видансько нар. Видано. А за город знову 102 — чиж видансько?
Запро́дувати, -дую, -єш, сов. в. запро́дати, -да́м, -даси́, гл. Запродавать, запродать, продавать, продать окончательно. Ой коню мій, коню, коню вороненький, я ж тебе запродав за Дунай бистренький. Ой мене не взято і не запродато, тільки ж мені світ не вілен ні в будень, ні в свято. Чи тебе завдано, а чи запродано?
Кований, -а, -е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. ся на обидві кована. Этой не проведешь.
2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся.
3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є.
4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану.
5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить... и смалять кованого или білого. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць.
Крот, кроть, нескл. Кратъ, разъ (только въ бранныхъ выраженіяхъ). Сто сот крот його ма. Не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Прийшли жиди воли брати, а я стала не давати, кроть сот вашу ми.
Лощовина, -ни, ж. Лощина.
Пішохід, -хо́ду, м. Тротуаръ. У Харькові пішоходи з дощок, чи з каміню. В городі... якісь пішоходи роблять, щоб в грязі добре, бач, було ходити пішки. Раз я вийшов в город, йду по пішоходу.
Поприкороччувати, -чую, -єш, гл. Укоротить (во множествѣ). Я їм язики поприкороччую, щоб не брехали так.
Ревливий, -а, -е. 1) Плаксивый. Ревлива дитина.
2) Крикливый, ревущій. Ревлива корова.
Хухрити, -рю, -риш, гл. = лузати. Хухрити насіння.
Цей, ця, цяя, це, цеє, мѣст. = сей, -ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. А ця учаділа. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Та це ж я, каже, скликаю громаду. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Не казала мені мати цеї води брати. це та те. То да се. Закиль це та те, то й «святий Боже» заспівають. це б то = се б то.