Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бришкати

Бришкати, -каю, -єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аѳ. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИШКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИШКАТИ"
Грімни́й, -а́, -е́. Грозный, громовой. Звертається до козаків понуро і з грімкою мовою. Стор. МПр. 161.
Ґа́в'ячий 2, -а, -е. Вороній. Новомоск. у.
Доле́мзати, -заю, -єш, гл. Доплестись. Така моя хідня: насилу долемзала до вас. Богодух. у.
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Зблякува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Поблекнуть. Біле личко не зблякує, а ні чорні брови. Гол. І. 314.
Зімі́вка, -ки, ж. Поздно созрѣвающая Дыня.
Наля́скати, -каю, -єш, гл. 1) Нахлопать, нащелкать. 2) Надавать пощечинъ. 3) Наболтать языкомъ.
Повиволікати, -каю, -єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай. Харьк. у.
Трощити, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.
Футрина, -ни, ж. 1) = футро. Желех. 2) = футринє. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИШКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.