Болящий, -а, -е. Больной, болѣющій. Боляща стогнала. Катерина з болящої і очей не зводить.
Вівсюга, -ги, ж. Раст. Avena fatua L.
Довга́ль, -ля́, м. 1) Высокій и худой человѣкъ. 2) Кузнецкій молотокъ съ острымъ и длиннымъ носомъ.
Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Дух вовчий обмили. 3) Теплота. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Над ним воли своїм духом дихали. бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. нагна́ти ду́ху. Напугать. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. І Дух Божий вітав над водами. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Ум. душок.
Любчи́на, -ни, ж. = любка. Що то за дівчина, що то за любчина?
Навче́ння, -ня, с. Ученіе. Навчення св. церкви.
Перевершувати, -шую, -єш, сов. в. переверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать чрезмѣрно высокій верхъ на стогѣ.
2) Перекладывать, переложить наново верхъ на стогѣ.
Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Полискується бриль солом'яний, наче золотий.
Розмивати, -ва́ю, -єш, сов. в. розмити, -мию, -єш, гл. Размывать, размыть, подмывать, подмыть. Прудка ріка береги розмиває. Нехай мої руці поїдять гадюці, а білеє тіло вода розмиє.
Убож, -жі, ж. соб. Бѣднота, бѣдняки. Убож скотину позбувала, землі позаставляла. Cм. убіж.