Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Гляданка, -ки, ж. Торговля.
Доса́донька, -ки, ж. Ум. отъ. доса́да.
Завгли́бшки нар. Глубиною. В ній кручі завглибшки буде сажнів півтора.
Коїтися, -їться, гл. безл. Происходить, дѣлаться (преимущественно о дурномъ). На дворі таке коїться, що і виглянути ж можна. Якесь іще лихо коїться.
Отруювати, -ру́юю, -єш, сов. в. отруї́ти, -рую, -їш, гл. Отравлять, отравить. Нащо медом напоїла, козаченька отруїла.
Скипити, -плю́, -пиш, гл. Прививать.
Спірниця, -ці, ж. Сортъ луку.
Столярство, -ва, с. Столярное ремесло.
Швалька, -ки, ж. Гусеница мотылька Sphinx pinastri.
