Вагуватися, -гуюся, -єшся, гл. 1) = вагатися. 2) Ссориться, спорить. Його силують, одвертають од неї, а він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче, і вони що-дня вагуються. Така звяга йде в дому. 3) Мѣряться силами? Їхало 12 братів на войну, тринадцята сестра.... билися, вагувалися, сестри пристала, кров іти перестала.
Ведмедюк, -ка, м.
1) = ведмедчук.
2) = ведмедик 2.
Заводі́йка, -ки, м. Зачинщикъ.
Заволіка́ння, -ня, с. 1) Затягиваніе, завлеченіе. 2) = заволочування.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Засині́тися, -ні́юся, -єшся, гл. = засиніти. Сине море засинілося.
Ніяк I нар. Нѣтъ возможности. Ніяк мені його взяти, — далеко мжить. Ніяк ій з дому піти, бо нінакого дитину кинути.
Погукати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати.
2) Громко позвать.
Схотінка, -ки, ж. Желаніе. Троє схотіти.
Шура, -ри, ж. Сарай, навѣсъ. Найдеться й на тура тура. Щось довге, наче шура, та таке довге, що з сіней і кінця не видно.
