Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Киртиця борикат землю. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче.
Витерпіти Cм. витерплювати.
Ґерлак, -ка́, м. Овца, зачахнувшая отъ болѣзни.
Загоро́жа, -жі, ж. = загоро́да 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа.
Зги́бти, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб.
Здобувани́на, -ни, ж. = здобуток.
Лема́чка, -ки Малорусска изъ Венгріи, жительница долинъ за Бескидами.
Лепу́х, -ха́, м. Раст. = лопух.
Спілчливий, -а, -е. Склонный, способный къ дѣйствіямъ въ компаніи, хорошій товарищъ въ общемъ дѣлѣ. Іван чоловік спілчливий; як спілчливі люде, шо добре. а як той соб, а той цабе, то зле.
Страховитий, -а, -е. Наводящій страхъ.