Дви́гатися, -гаюся, -гаєшся, одн. в. двигну́тися, -гну́ся, -гне́шся, гл. 1) Двигаться, трогаться, двинуться. Та ну, покинь, не двигайся, аже сам не донесеш. 2) Сотрясаться, сотрястись. Як ударили з гармати, так аж церква двигнулась.
Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Забу́ртати, -таю, -єш, гл. Зарыть.
Заму́ляти, -ляю, -єш, гл. Начать давить, тереть, мозолить. Чоботи так замуляли, що мусив скидати.
Огидний, -а, -е. Противный, отвратительный, мерзкій, гнусный.
Підземельний, -а, -е. = підземний. Підземельне царство. У підземельній шахті.
Підмочувати, -чую, -єш, сов. в. підмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подмачивать, подмочить.
Почестка, -ки, ж.
1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини.
2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку.
Розговорки, -рок, ж. мн. Разговоры.
Цмоктання, -ня, с. = смоктання.