Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґирла́нка, -ки, ж. = Горлянка 1. Вх. Зн. 13.
Держа́вник, -ка, м. Государственный человѣкъ. К. Дз. 172.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Грин. III. 569. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують. Гатц. 345.
Любо́нь нар. = либонь.
Неминущий, -а, -е. = неминучий. Смерть — неминуща дорога. Посл.
Позривати, -ва́ю, -єш, гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе. Чуб. II. 413.
Покидь, -ді, ж. = покидька. К. (Хата, 2).
Троєзілля, -ля, с. раст. Trifolim pratense. Котрий мені троєзілля достане, той зо мною до шлюбу стане. Н. п.
Тьху I въ выраж. що тьху. Сколько духу, сколько силы. тьху да́ти. Задать. Ти мусиш ворогам тьху дати. Котл. Ен. VI. 22. Въ томъ-же значеніи: чим тьху: А ну! чим тьху навтіки драть! Котл. Ен. VI. 83.
Чарчина, -ни, ж. = чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. нашим усе чарчина воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. І. 238.