Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

окарувати

Окарувати, -ру́ю, -єш, гл. см. карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Мет. 241.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКАРУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОКАРУВАТИ"
Волокнуватий, -а, -е. Волокнистый.
До́льній, -я, -є. Нижній. Рад я жить над горою, кину дольню персть. Чуб. ІІІ. 18.
Жахну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ жаха́тися. Вздрогнуть, кинуться съ испугу. Ой мені лишечко! жахнулась Катря обік мене. МВ. ІІ. 90. Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась. Левиц. І. 334. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. 53.
Калюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать лужи. 2) Пачкать, грязно что либо дѣлать. Вас. 211.
Повиплюскувати, -кую, -єш, гл. Выплеснуть (во множествѣ).
Пополотніти, -ні́ю, -єш, гл. Поблѣднѣть. Стор. МПр. 10. Пополотніла Мотря. Мир. ХРВ. 174.
Прайник, -ка, м. = пральник = праник. Вх. Зн. 55.
Рівчачок, -чка, м. Ум. отъ рівчак.
Страмина, -ни, ж. Передвижная лѣстница = драбина. Чуб. II. 230. VII. 551.
Тирвовий, -а, -е. Относящійся къ тирву. Шух. I. 225.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОКАРУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.