Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вимушувати, -шую, -єш, сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Відростання, -ня, с. Отростаніе. Харьк.
Зіли́на, -ни, ж. Былинка, травка. Усе проходить, як дим, усе минає, як зілина. МВ. ІІ. 151. В руках у його була якась зілина, що я її не знаю. Ушиц. у. Ум. зіли́нка, зілиночка. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться. МВ. (КС. 1902. X. 150). Повалилась так, як зілиночка підкошена. Г. Барв. 206.
Зманювати, -нюю, -єш, сов. в. змани́ти, -ню́, -ниш, гл. Сманивать, сманить.
Нікольство, -ва, с. Недосугъ, отсутствіе свободнаго времени. Сим. 198. За оцим нікольством і отченашу не прочитав.
Однаковісінько нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені. Шевч. 389.
Перехоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. перехопитися, -плюся, -пишся, гл. Быстро переѣзжать, переѣхать, переправиться. Єсть через річку і кладочки; возом не переїдем, а конем добрий козах перехотіться. ЗОЮР. II. 206. Перехопившись через гору, здалека побачили ми Ненаситець. Стор. II. 121.
Півчвартаста числ. Триста пятьдесятъ. Сімсот турків, яничар чотиріста та бідного невольника півчвартаста. АД. І. 209.
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Розізлитися, -лю́ся, -лишся, гл. Разозлиться. К. Псал. 51. Я розізливсь та й ударив. Н. Вол. у.