Заклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. закла́сти, -ладу́, -де́ш и заложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав. Заклав він сокиру за пояс. Молода... закладає молодому хустку за пояс. 2) Накладывать, наложить. Закладають царський вінець: тепер ти моя. 3) Закладывать, заложить, запрягать, запречь. Господарь волоський пару коней у колясу закладав. 4) Класть, положить. Коня тобі напою, овса, сіна закладу. 5) Основывать, основать. 6) Учреждать, учредить. 7) Вносить, внести за кого-либо деньги. А заложить же за тебе багато треба? 8) — по́зов. Вчинать, вчинить искъ, начать судебное дѣло.
Наубочі, наубочу, нар. Въ сторонѣ.
Недокурок, -рка, м. Окурокъ.
Омлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. омліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣвать, обомлѣть. За ним Морозиха з жалю омліває.
Оступачити, -чу, -чиш, гл. Поставить въ тупикъ, одурачить. Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу.
Помотлошити, -шу, -ши́ш, гл. 1) Превратить въ хламъ, въ куски, разломать въ куски, разорвать въ куски. Очима вже помотлошив мене й пожер (чорт).
Поодл.. Cм. повідл..
Поширочити, -чу́, -чи́ш, гл. = поширити.
Пригнаджати, -джа́ю, -єш, гл. = принаджувати.
Хатина, -ни, ж. 1) = хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? 2) = кімната. 3) = прибік 2. Ум. хатинка, хатинонька. Хатиночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї.
