Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

отчина

Отчина, -ни, ж. = отчизна 1. Чуб. V.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТЧИНА"
Вибавлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. вибавитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Избавляться, избавиться, спасаться, спастись. 2) Выводиться, вывестись, уничтожаться, уничтожиться.
З'єдно́чення, -ня, с. Соединеніе.
Ма́нок, -нку, м. Достояніе, имущество.
Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).
Нерість, -рости, ж. Все земное (кромѣ воды), что не растетъ и что не создано искусственно: земля, камни, металлы, т. е. вообще минералы. Водиця Іорданниця, очищаєш каміння, креміння і всякую нерість. Cм. нерость.
Позвати, -зву, -зве́ш, гл. Позвать. Та позвала, дівчинонька козаченька в гості. Мет. 90.
Потирка, -ки, ж. = потерча? Чуб. І. 21.
Синити, -ню́, -ниш, гл. Окрашивать въ синюю краску, синить.
Трактування, -ня, с. Угощеніе. Шейк.
Шевчик, -ка, м. Ум. отъ швець.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.