Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті.
Ледачи́на, -ни, об. = ледащо, ледащиця.
Місти́на, -ни, ж. Мѣсто. Добряча містина отам на леваді: чи бач яка трава! Ум. містинка, місти́ночка.
Подяка, -ки, ж. Благодарность.
Почережно нар. Поочередно. Цілу зіму сіно почережно стережемо.
Приваба, -би, ж. Привлекательность, заманчивость; также: то, что привлекаетъ.
Реготун, -на, м. Хохотунъ. Хведор був веселий, реготун.
Рудуватий, -а, -е. Рыжеватый; коричневатый.
Спиця, -ці, ж.
1) Спица (въ колесѣ). Котилися вози з гори, поламались спиці.
2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11.
3) Часть млина ручного. (Cм.).
4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена.
Усмакувати, -кую, -єш, гл. Найти по вкусу что, разлакомиться на что. Діти вскакували горох. Не їдять діти й огірків, як усмакували губи ( = гриби).
