Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґуля.
Догоди́тися, -жу́ся, -дишся, гл. Доугождать. Не день, не два, як панові, Микиті годила. Догодилась титарівна до самого краю. Шевч. 570.
Дожида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. ді(о)жда́тися, -жду́ся, -де́шся, гл. Дожидаться, дождаться, ожидать. Дожидайся ж мене, серденятко моє, гей, та до себе в гості. Мет. 23. Ой діждуся я вечорини, та й піду я до дівчини. Лавр. 144. Коли б Марка діждатися! Шевч. 112.
Збу́рити, -ся. Cм. збуряти, -ся.
Кодловатий, -а, -е. Многосемейный. Усі чопи кодловаті, бо книшами годовані. Подольск. г.
Настрашитися, -шуся, -шишся, гл. Напугаться. Желех.
Оченько, -ка, с. Ум. отъ око. Чуб. V. 2, 246.
Плем'я 2, -м'я и -мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». Мнж. 59. 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами. Левиц. І. Перші кн. 5.
Силяти, -ля́ю, -єш, гл. Низать. КС. 1884. IX. 66.
Щевій, -в'ю, м. = щавій. Вх. Пч. І. 12.