Безодголосно нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла.
Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Ди́хальний, -а, -е. Дыхательный.
Нічий, -чия, -є, мѣст. Ничей.
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи.
Стояк, -ка, м.
1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
2) Часть звіяшок (Cм.).
Татаруватий, -а, -е. Свойственный татарину. Дикі татаруваті ідеали.
Тяжкість, -кости, ж.
1) Тяжесть.
2) Трудность.
Укліпитися, -плюся, -пишся, гл. Вцѣпиться. Черьвак як годвабна нитка вкліпится статку до язика або ноги і трудно го струти.
Христосати, -саю, -єш, гл. Пѣть христо́санки.
