Жебоніт́и, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти.
Зарида́ти, -да́ю, -єш, гл. Зарыдать. Ой зачула мати... заплакала, заридала.
Кім'Ях, -ха, м. Комокъ слипшихся ягодъ, гроздь. Вишні так і висять кім'яхами.
Оказія, -зії, ж. 1) Случай, особый случай; происшествіе; необычайное событіе, несчастное происшествіе. Що за оказія? — мов не то село стало. Хиба оказія яка, то купе горівки, а то й не кажи. Справедливе небо не синє, а червоне; як коли, до воно росчиняється, тільки на яку небудь оказію: на войну або на помірок, або на голод. Лава тріщить — на оказію в хаті. 2) Съ измѣн. удар.: Оказія. У Мкр. употребл. въ знач.: предвѣщаніе. По поводу сороки, предвѣщавшей вдовѣ гостей-сватовъ, говорится, что она Оказію на господі про талан свій має. 3) Съ тѣмъ же удар., что и 2. Сѣверное сіяніе (какъ предвѣщающее необычайное событіе?)
Округа, -ги, ж. Районъ, округъ, окрестность. Його земля у нашій окрузі.
Розносити 2, -шу́, -сиш, гл. 1) = рознести 3. Затим ходим у портухи, що розносили вовну мухи. 2) безл. розносило кого́. Началъ часто появляться кто, но кстати явился кто. Як був квас, то не було вас; а як настало квасило, то й вас розносило. Тілько що хотіла випитувати, аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай ізнов жаловаться.
Ступний, -а, -е. Относящійся къ ступѣ. Ступне колесо.
Ужва, -ви, ж.
1) = вужівка.
2) Въ плугѣ: большое деревянное кольцо, которымъ соединяются между собою плугъ и колісня.
Хуторець, -рця, м. Ум. отъ хутір.
Червінка, -ки, ж.
1) Кровавый поносъ, дизентерія.
2) Брюшной тифъ.
3) Родъ рыбы: Leuciscus-erythrophtalmus.