Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилізати, -ваю, -єш, гл. = вилазити. Вх. Лем. 398.
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» Н. п. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Дріб'язки́й, дріб'язко́вий, -а, -е. Мелочной.
Заправля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. запра́витися, -влюся, -вишся, гл. Приправляться, приправиться (о кушаньѣ). заправля́тися хрі́ном. Шутливо: ѣсть хрѣнъ съ квасомь и постнымъ масломь въ первый день великаго поста. Маркев. 164.
Оцарок, -рка, м. Загонъ для скота. Мирг. у.
Патякало, -ла, с. Многоглаголивый человѣкъ. Лохв. у.
Потаємне нар. Тайно, тайкомъ. Канев. у. Могил. у. Так вона потаємне від мене все переносила до сусідки. Уман. у.
Ретор, -ра, м. Ученикъ класса реторики. Cм. реторика 3. Сим. 175.
Самошість. Самъ-шестъ.
Хлібчичок, -чка, м. Ум. отъ хліб.