Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Жо́вкнути, -кну, -неш, гл. Желтѣть, становиться желтымъ. Без милого дівча жовкне як трава без роси.
Камінний, -а, -е. Каменный. Всюда гори киміннії, всюда ріки водянії. Антосьо сидів як камінний.
Кіснота, -ти, ж. = тіснота. На пороні й ломка зробиться через те, що кіснота.
Лу́пкавка, -ки, ж. = лускавка.
Обідняшній, -я, -є. Обѣденный. І вечері ніколи не варила, усе обідняшню юшку тьопали.
Помилепшо нар. Ошибочно.
Поркиниці Cм. портяниці.
Скаралуща, -щі, ж. Скорлупа.
Сумливий, -а, -е. Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива.