Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висварити, -рю, -риш, гл. Добыть съ бранью.
Відмовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відмовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я обмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. І. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі обдивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.
Горопа́шний, -а, -е. Горемычный. Желех.
Кремінний, -а, -е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная! Мет. 37.
Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.
Оконом, -ма, м. Экономъ, управляющій экономіей. Побачив Оксану наш пан окопом. МВ. І.
Притужити 1, -жу, -жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. І. 116.
Путати, -таю, -єш, гл. Надѣвать путы. Швидче путай кобилу.
Теліпання, -ня, с. Болтаніе, качаніе.
Цінити, -ню, -ниш, гл. Цѣнить, оцѣнивать. Ном. № 8871.