Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Гу́ркало, -ла, с. 1) = Гуркотій. 2) Домовой. 2) Дѣтская игрушка: родъ погремушки на ниткѣ. 4) Маленькій водопадъ. 5) = Суреля. Одкидав сурелі (або гуркала).
Нинька нар. = нині.
Нівець Употребляется въ выраженіяхъ: 1) пішло в нівець. Пошло прахомъ. Пішло ж твоє усе добро в нівець.
2) в нівець повернути. Обратить въ ничто. Жид, пан та німець — усе повернуть у нівець.
Письменництво, -ва, с. Писательство; сочинительство; письменность.
Повинорювати, -рюю, -єш, гл. Выискать (во множ.). Та тут хоч печериці і єсть, так за бісовою дітворою не вбачиш їх: як де нагибають, так і повиморюють.
Подруцкати, -каю, -єш, гл. Раздробить, растереть.
Потомити, -млю́, -миш, гл. Утомить. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили.
Тилатий, -а, -е. Толстозадый. Не дай, Боже, який цей пан тилатий.
Швендяння, -ня, с. Шлянье, бродяжничество. Швендяння змалку по дворах.