Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

під'ярок

Під'ярок, -рка, м. соб. Полугодовалые ягнята, съ которыхъ можно стричь шерсть. Вас. 198.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІД'ЯРОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІД'ЯРОК"
Брикучий, -а, -е. = брикливий 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.
Гнівливість, -вости, ж. Раздражительность, склонность къ гнѣву. Желех.
Дріта́рь, -ря́, м. Проволочникъ. Вх. Уг. 237.
Коростуватий, -а, -е. коростувате по́ле. Поле, на которомъ много всякихъ корней. Чигир. у.
Позабовтуватися, -туємося, -єтеся, гл. Позабовтувалися, по росі ходивши.
Пролічити, -чу́, -чиш, гл. Просчитать.  
Ристячком нар. Рысью. Скорійш, скорійш ристячком.
Рубака, -ки, м. Рубака. Латин старий був не рубака і воюватись не хотів. Котл. Ен.
Совище, -ща, с. Большая сова. Грин. III. 461.
Ушестеро нар. Вшестеро.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІД'ЯРОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.