Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пійстра

Пійстра, -ри, ж. Родъ матеріи. Жилетку справив із пійстри. Г. Барв. 359.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 186.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЙСТРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЙСТРА"
Жура́т, -та, м. Судья. Угор.
Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... — Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113.
Оп'янятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оп'янитися, -ню́ся, -нишся, гл. Напиваться, напиться пьянымъ. Оце оп'янивсь уже. О. 1862. VI. 34.
Позаплішувати 2, -шую, -єш, гл. То же, что и заплішити, но во множествѣ.
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.
Професорство, -ва, с. Профессорство. Желех.
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Слуп, -па, м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. Ум. слупе́ць, слупик, слупчик.
Халасати, -саю, -єш, гл. = хавкати і. Желех.
Церква, -ви, ж. Церковь. Козацька церква невеличка стоїть з похиленим хрестом. Шевч. 407. Ум. церківка, церківця, це́рквочка, церковочка. Ном. №4691. Чуб. V. 113. В церківку ввійшла. Г. Барв. 542. На горбочку притулилась убогенька церківця. Г. Барв. 136.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІЙСТРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.