Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буцівка

Буцівка, -ки, ж. 1) Сортъ яблокъ. 2) Насмѣшливое названіе, которое жители херсонск. губ. даютъ крестьянкамь изъ болѣе сѣверной Малороссіи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 118.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУЦІВКА"
Жовтя́вий, -а, -е. Желтоватый. Жовтяве якесь полотно.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Назволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Стянуть много, многихъ въ одно мѣсто.
Оповістка, -ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. Ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.
Побовтатися, -таюся, -єшся, гл. Поплескаться въ водѣ. Побовталась дитина в воді і повеселішала.
Повночка, -ки, ж. Ум. отъ повниця.
Поростулювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ростули́ти, но во множествѣ.
Прадідний, -а, -е. = прадідівський. Желех.
Разний и пр. = різний и пр.
Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Камен. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУЦІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.